Розповіли мені прикольну історію. Ну, пряма імплементація спадаючої граничної корисності.

В одному піонерському таборі святкували ювілей заснування табору. І дітям на честь ювілею видавали кожного дня плитку шоколаду. Ну, дітки були задоволені. Жували собі шоколад, день-два. Але так пройшов тиждень. Діткам вже набридло, вони почали складати шоколад в тумбочку. Так закінчувався другий тиждень. І що далі спостерігали вожаті?

Широка асфальтна дорога. Все розмальовано, десь грають в класики, десь дітки сидять навприсядки, щось собі виводять на асфальті... шоколадом.

А тепер маленьке пояснення, якщо хтось не знає, що воно таке. Гранична корисність означає корисність, що отримується від додаткової одинці блага. Уявімо, що шкала потреб така:

1. З'їсти шоколад
...
10. З'їсти шоколад
11. Малювати шоколадом по асфальту
...
25. Кидатися шоколадом по горобцям
...

З неї видно, що кожна наступна потреба менша нагальна, саме тому корисність блага спадає (а отже і його суб'єктивна вартість), коли збільшується його кількість. І наприклад, якщо дитина збере більше, ніж 10 плиток, вона може задовольнити всю свою потребу в шоколаді як їжі. Зі шкали видно, чому це відбувається: бо додаткові одиниці використовуються для задоволення менш нагальних потреб.

Take that, labor value theory!

P.S. Треба додати, що шкала не статична. І вже через декілька днів вона могла б стати десь такою:

1. З'їсти шоколад
2. З'їсти шоколад
3. Малювати шоколадом по асфальту
...