Сашко Положинський вирішив сказати своє фе. Фе заключається у тому, що підприємці не протестують проти того, проти чого вони за Положинським мали б протестувати.

Мені особисто прикро... що підприємцям, які відстоюють свою позицію щодо Податкового кодексу, в принципі, байдуже до закону про мову, що вони не брали участі в мовних акціях протесту. Люди дуже вузько сприймають свої власні інтереси…

Так звичайно, прикро, що люди вузько сприймають свої власні інтереси, і не хочуть вважати інтереси Положинського своїми власними інтересами. Ну, дуже прикро. А чому? Трохи вище Положинський дає прекрасну колективістську відповідь:

Сьогодні рух опору – нестійкий, нецілеспрямований. Все, що відбувається, більше схоже на якусь самоорганізацію великої кількості окремих людей. Хочу наголосити – саме окремих людей.

Цікаві акценти поставлені на "самоорганізацію" і "окремих людей". Осуджуючи в цьому ж тексті "посткомуністичний" режим, автор, видається, і сам не далеко відійшов від совєтських поглядів. Додайте до електрифікації укрмову і він, мабуть, записався б в ряди такої компартії, яка б, не доведи Господь, не давала людям самоорганізовуватися і виражати власні інтереси.

І на закуску ще одна, соціально-консервативна, цитатка:

...нав’язується те, що найкраще свято – коли є що випити. Горілку, звичайно. Найцікавіший футбол – коли ти його дивишся з келихом пива. Найпривабливіше музичне відео – з голими цицьками та дупами. Фільми, які пропонують сучасні кіно й телебачення, дуже рідко мають якусь художню цінність.

До чого тут майдан, і яку художню цінність становить творчість самого автора, на ці питання в колонці відповіді не даються.