Важко не прокоментувати цей пост Бродського. Зокрема він демонструє цікаве (я б сказав марксистський) бачення конкуренції:

...вы решили построить заправочную станцию или открыть ресторан в небольшом городке. Вы идёте в банк, берёте кредит, закладываете своё имущество, составляете бизнес-план, просчитываете финансовый поток, оцениваете покупательскую способность - и запускаетесь.

А кто-то "умный" решает свести ваш бизнес на нет или вообще обанкротить вас и пустить вашу семью по миру (вы ведь заложили свое жилье).

Я можу ще цікавий сценарій запропонувати. "Умнік" скуповує всі підприємства в радіусі, скажімо, 30 км і не бере вас на роботу. І все - нате вам провал ринку. Вихід: заборонити будь кому мати у приватній власності робоче місце.

Як же варіант про понує Бродський?:

В Европе выход в такой ситуации -квотирование. Для этого и существуют местные советы, которые контролируют количество такси в городе, количество посадочных мест в кафе и ресторанах, количество точек, в которых продаются сигареты (их, кстати, нельзя продавать в супермаркетах, торговые точки вынесены в отдельные так называемые "табакерии"), количество техстанций и т.д. Таким образом защищаются инвестиции и создаются равные условия на рынке. (виділення моє)

Отаке центральне планування плюс "ринковий" егалітаризм. Я от тільки не знаю, невже ми маємо повторювати будь-яку дурість, яку роблять в Європі? А тим більше, дурість, яку ми вже мали шанс відчути на власній шкірі? Невже ще не зрозуміло, що не можна порахувати необхідну кількість таксі чи місць в ресторані? Хоча, що тут такого дивного. Кроуні капітаст на те і кроуні капіталіст, щоб вважати конкуренцію злом.