Людвіг фон Мізес – австрійський економіст єврейського походження, найвидатніший представник австрійської економічної школи. Народився в Львові у 1881 році, де його батько Артур Мізес працював інженер на будівництві залізних доріг, помер у Нью-Йорку в 1973 році. Автор багатьох книжок присвячених питанням теорії грошей ("Теорія грошей і кредиту"), методології економіки ("Епістемологічні проблеми економіки", "Теорія і історія"), політичної економії ("Соціалізм", "Лібералізм", "Бюрократія", "Інтервенціонізм: економний аналіз"). Проте найпомітнішою його роботою залишається його великий трактат "Людська діяльність", де він послідовно розвиває свій підхід, праксеологію, - логіку людської діяльності.

Вже у першій своїй роботі, "Теорії грошей і кредиту", Людвіг фон Мізес робить декілька важливих вкладів в монетарну теорію. Він показує, що гроші неминуче походять із ходових бартерних товарів, і саме з вартості цих товарів, а не із урядових актів, походить вартість грошей. Також він критикує кількісну теорію грошей, яка стверджуючи, що купівельна спроможність грошової одиниці не перебуває у прямій механістичній залежності від їх кількості (як пропонує відома формула), а натомість залежить від того, як нові гроші потрапляють в економіку і від попиту на утримання грошей. Але, крім цього, в "Теорії..." Мізес заклав основи австрійської теорії ділового циклу, яку розвив його учень Фрідріх Хаєк і за яку останній отримав Нобелівську премію в 1974 році. Мізес стверджував, що інфляційне розширення грошової маси змушує підприємців братися за проекти, які не можуть бути підтримані за наявної кількості ресурсів, що неминуче призведе до кризи. У своїй відомій метафорі він каже про будівельника, який, перебуваючи під дією ілюзії, що ресурсів більше, ніж їх насправді є, починає будувати завеликий будинок, на який в нього просто не може вистачити цегли.

Людвіг фон Мізес був одним з найпомітніших захисників класичного лібералізму у ХХ ст. В своїх працях він детально проаналізував, як втручання держави в економіку несе згубні результати, а підсумовуючи дебати щодо можливості соціалізму, в яких він приймав участь, ("Економічні обчислення в соціалістичному господарстві", "Соціалізм") Людвіг фон Мізес зробив висновок, що соціалізм сутнісно неможливий, так як знищує раціональну систему економічних обчислень за допомогою цін, притаманну ринковій економіці. Відомим є факт, що саме Мізес в той час, як він працював у Торгівельній палаті, переконав впливового австрійського марксиста Отто Бауера не приймати політику, подібну до тої, яку провадили більшовики. Також у "Всемогучому уряді" Мізес, аналізуючи нацистську економіку, стверджує, що нацизм не можна вважати капіталізмом, і що нацистська система мало чим відрізняється від планової екноміки із забороною на приватне володіння засобами виробництва.

У роботах, присвячених методології, Мізес сформулював засади праксеології - логіки людської діяльності. За Мізесом в основі будь-якого економічного явища лежить цілеспрямована дія людини. Відповідно, саме із дії людини має розпочинатися будь-який економічний аналіз і побудова економічних теорій. Мізес стверджував, що оскільки людина володіє свідомістю, має свої цілі і обирає відповідно до них, неможливо проводити економічні дослідження так само, як це робиться в природничих науках, які досліджують явища сутнісно відмінні від цілеспрямованої дії людини. Методологія Мізеса дедуктивна, із аксіом праксеології він доводить теореми і вибудовує цілісну теорію у дусі більш схожому на геометрію, аніж на "сцієнтичний" підход, який застосовується економічному позитивізмі і полягає у подібному до фізики математичному пошуці чисельних констант і законів.

Хоча праці Людвіга фон Мізеса не знайшли заслуженого визнання серед його колег, його ідеї навіть через століття продовжують бути актуальними. Після "кейнсіанської революції" австрійська економічна школа втратила багатьох своїх прихильників, і лише невелика кількість його віденських і американських учнів, таких як, Фрідріх Хаєк, Мюррей Ротбард, Ізраель Кірцнер, Ханс Сеннгольц, Фріц Махлап, Джоржд Рейзмен, продовжували традицію. Але остання економічна криза привернула увагу до австрійської економічної школи, представники якої, користуючись вірними теоріями змогли завчасно передбачити загрожуючу кризу. Сьогодні представники австрійської школи очолюють боротьбу із згубною політикою Федеральної Резервної Системи США, а відомий прихильник австрійської економічної школи, конгресмен Рон Пол, очолює підкомітет монетарної політки Палати представників США. В Україні австрійська школа поки що мало відома, але наше соціалістичне минуле вимагає прислухатися до ідей і порад нашого видатного земляка Людвіга фон Мізеса.