Показова стаття. Автор, якщо описувати в двох словах, закликає потрусити олігархів, як це зробив молодець Рузвельт. Мені така позиція неблизька з двох причин. Перша, до якої я повернуся трохи пізніше, - це абсолютна неадекватність економічної політики Рузвельта. Друга - це намагання шукати ворогів.

Я не збираюся тут казати, що олігархи кристально чисті люди, і тим більше, що олігархам можна виходити за межі права тільки через те, що "гроші люблять спокій" (так би міг сказати якийсь Пасхавер). Натомість, мені не подобається те, що замість того, щоб згуртуватися на міцному фундаменті приватної власності і ринкової економіки, хоча і згадується "буржуазна революція", автор шукає відповіді на зовсін інше питання.

Власне, якщо сформулювати це питання, то воно буде звучати приблизно так, кого треба давити замість нас? І, на жаль, багато людей у нас мислять саме такими категоріями: пенсіонери хочуть, щоб душили підприємців; малі підриємці, щоб душили олігархів; наймані робітники, щоб душили роботодавців; роботодавці, щоб душили найманих робітників. Звичайно, не всі мислять у таких категоріях. І мені менш за все хотілося б, щоб протест проти податкового кодексу перетворювася в пошук того, хто має покривати дефіцити (треба скорочувати витрати), а лишався захистом майнових прав протестувальників.

І на кінець повертаючись до Рузвельта. Треба відмітити, що американська Tea Party - хоча і невідомо, чим воно все закінчиться - утворилася як лібертаріансько-консервативна (і я свідомо ставлю на перше місце лібертаріанську частину) коаліція проти прогресівістської політики Обами, який являється прямим ідейним послідовником Рузвельта. Вони виступають проти посилення податкового тиску і проти все більше зростаючої ролі держави в економці. Сподіваюся, що автор закликав до створення українського New Deal лише через свою необізнаністю щодо того, чим вона являлася в американському варіанті, а не через те, що сповідує фашизацію економіки під гарними лозунгами.