До проблем цін і затрат також підходять із математичними методами. Були навіть економісти, які стверджували, що єдиним методом придатним для застосування до економічних проблем є математичний метод і хто висміював логічних економістів як "літературних" економістів.

Людвіг фон Мізес, "Людська діяльність".

Якщо не економіст, то хто я? Застарілий дивак, чия функціональна роль у загальному плані відійшла в історію? Можливо мені слід прийняти таку оцінку, тихо піти на пенсію, і з алкогольним перегаром сапати свою капусту? Можливо, я міг би це зробити, якби сучасні техніки дійсно зробили б "кращу" економічну мишоловку. Однак замість очевидного прогресу, я бачу триваючу ерозію інтелектуального (і соціального) капіталу, що був акумульований "політичною економією" у її найкращі години.

Джеймс Бьюкенен, "Що мають робити економісти?"

Сьогоденний економічний мейнстрім - неокласична економіка - повністю математичний. Значна більшість робіт в академічних журналах щільно заповнені математичною нотацією. Нематематичні підходи до теми часто вважаються ненауковими і неточними.

Однак успіх математичного підходу у відкритті незвіданих земель був мінімальним. Навіть Браян Кеплен, критик австрійської економіки, визнає: "[Математичні підходи] мали п'ятдесят років усе ростучої гегемонії в економіці. Емпіричні свідчення їх внесків переконливо негативні".

Особливість приводу для цієї лекції, а також серйозні практичні проблеми, з якими зіштовхнулися сьогодні економісти, зробили вибір теми майже невідворотним. З однієї сторони, ще не таке давнє заснування пам’ятної Нобелівської премії з економіки відмічає значний крок у процесі, згідно якого в уявленні громадськості економісти набувають ваги і престижу, що можна порівняти з вагою і престижем фізичних наук. З іншої сторони, на даний момент економістів закликають вказати, як вивести вільний світ з-під серйозної загрози прискорюючоїся інфляції, яка, і це треба визнати, була викликана політикою, яку більшість економістів рекомендувала і навіть нав’язувала урядам. Дійсно, зараз ми маємо мало приводів для гордості: як професія ми спричинили справжній безлад.

Мені здається, що ця неспроможність економістів направляти політику більш вдало тісно пов'язана зі схильністю якмога більше імітувати процедури вражаючи успішних фізичних наук – спроба, що в нашій області може призвести до відвертих помилок. Цей підхід, який був описаний як «сцієнтистська» позиція – позиція, яка, як я визначив близько тридцяти років тому, «безсумнівно ненаукова у справжньому значенні слова, оскільки вона включає механістичне і некритичне застосування способів мислення до областей, відмінних від тих, в яких вони були сформовані». ^[1] Я хочу розпочати із пояснення того, як деякі із найжахливіших помилок нещодавньої економічної політики є прямими наслідками цих сцієнтистських помилок.

Навколо "QE2" [друге кількісне полегшення] нещодавно точилося стільки розмов, що можна подумати, наче весь фінансовий сектор зібрався на якийсь трансатлантичний круїзний лайнер. На жаль, їм, і нам також, не настільки пощастило. У 2010 році "QE2" означає не розкішний лайнер, а другий, більш екстравагантний, раунд "кількісного полегшення" — стимулу. Колись цю техніку називали "друкуванням грошей". Так, наче нація ще недостатньо постраждала від першого раунду, капітан Бен Бернанке і Фед [розмовна назва ФРС] сповнені рішучості додати до завданої шкоди ще одного монетарного монстра. Зазначена ними мета — підняти економіку і створити робочі місця. Тим не менше, економічне зростання не може бути досягнуте друкуванням грошей, їхнє QE 2 безсумнівно потоне так само, як і Титанік.

Намір, що стоїть за QE 2, — знизити відсоткові ставки, щоб сприяти росту кількості робочих місць і уникнути очевидно зростаючої загрози дефляції. Але сама ідея того, що економіка слабка через те, що відсоткові ставки занадто високі, — сміховинна. Дефляція — ринкові ліки від бульбашки активів, яка нещодавно розірвалася, тому будь-які спроби її відвернути лише ще більше послаблять економіку.

Вступ

Багато соціалістів ніколи не переймалися проблемами економіки, ніколи не намагались зрозуміти умови, за яких відбувається підприємницька діяльність. Тим часом, інші захопились дослідженням історії економіки минулого та сьогодення в спробі відкрити економічну систему “буржуазного” суспільства. Вони із задоволенням критикують “вільну” економіку, проте систематично зволікають з пошуком гострих кутів, які вони знайшли в ній (і часто невдало), до економічної системи омріяного ними соціалістичного суспільства. В мальовничих оповіданнях утопістів, зазвичай, бракує деталей економіки. В їхніх мріях вареники самі летять до рота, але природу такого дива, на жаль, вони не розкривають. Прискіпливіший розгляд економічних питань призводить до халеп — згадати, хоча б, запропонований Прудоном Обмінний Банк (Banque du peuple) — не складно виявляти логічні хиби в їхніх міркуваннях. Немає нічого особливого в тому, що марксисти заборонили своїм прибічникам думати на економічні теми далі експропріації експропріаторів, оскільки “утопісти” так само покладались в своїх оповіданнях лише на описанні жахів сьогодення та, неодмінно, радісного Завтра, яке принесе Новий порядок.

Вступ

Читачі, які вже знайомі з природою кредитного розширення і концепцією стандартних грошей і фідуциарних засобів можуть пропустити першу секцію. Читачі, які також вже знайомі з роллю кредитного розширення і фідуциарних засобів у породженні бульбашок фондового ринку та нерухомості можуть так само пропустити другу секцію і перейти одразу до третьої секції "Ухиляння від відповідальності за бульбашки".

Кредитне розширення, стандартні гроші і фідуциарні засоби

Із середини 1990-х Сполучені Штати пережили дві великі фінансові бульбашки: бульбашку фондового ринку і бульбашку нерухомості. В обох випадках бульбашка була започаткована і підтримана процесом масивного кредитного розширення, тобто позики новостворених грошей банківською системою, діючою за схвалення і підтримки центрального банку країни, Федеральної Резервної Системи.

Концепція кредитного розширення спирається ще на дві концепції, концепції стандартних грошей і фідуциарних засобів. Стандартні гроші - це гроші, які не є платіжною вимогою на щось більше, ніж вони самі. Це те, що, коли отримується, становить собою оплату. При золотому стандарті, стандартні гроші - це золоті монети чи зливки. За золотого стандарту паперові гроші, які є платіжною вимогою на золото, що платиться за запитом, не були стандартними грошима. Долар був визначений як фізична кількість золота визначеної проби, а саме, близько однієї двадцятої унції золота 900 проби.

Економіка, як написав Джозеф Шумпетер, "великий автобус із багатьма пасажирами, кожен з яких має інтереси і можливості, які неможливо виміряти". Це означає, що на долю економістів випав важкий жереб, і їхня репутація відображає цей жереб. Тим не менше, так не має бути, позаяк економіст намагається відповісти на найбільш фундаментальні питання, які стосуються нашого світу.