Головний провідник ідеології, яку коротко можна охарактеризувати як "а за що пенсію платити?", Михайло Бродський вважає, що всі мають платити податки, і бажано побільше. Звичайно, я з цим не згоден: заощадження, споживання, створення власного добробуту - це питання, що має вирішуватися особистою працею індивіда, а не перерозподіл. Але мова піде не зовсім про це.

Бродський знайшов те, що він вважає слабкою ланкою, яка підводить соціальний механізм. Це підприємці. Підприємці, які платять мало податків, а від того пенсіонери не їдять м'яса. Але якщо заради дискусії пристати на податко-максимізаторську позицію Бродського та інших фіскальних яструбів, неважко зрозуміти, що існують категорії, які з логіки Бродського значно більш винні у тому, що "пенсіонери не їдять м'яса". Мова йде про "підприємців", які не можуть бути підприємцями через кримінальну заборону на ведення їх діяльності, а також корупційне чиновництво, яке допомагає першим продовжувати займатися цією діяльністю.

Звичайно, я на маю на увазі професійних вбивць чи грабіжників, а натомість, так те, що пов'язано з так званим "злочинами без жертви" - добровільними контракти між дорослими особами, які оголошується поза закону із якихось пуританських чи подібних мотивів. На думку одразу ж спадають проституція і торгівля наркотиками. І те, і інше процвітають в Україні, але при існуючому статусі кво (і з позиції максимізації податків, яка прийнята заради обговорення):

а) частина податків йде на боротьбу із цим добровільними контрактами;
б) ці "підприємці", що знаходяться поза законом не платять податки;
в) корупційні чиновники, які кришують цю діяльність, теж не платять податки;
г) не грошовий аргумент: через наведені пункти ця діяльність стає набагато більш небезпечнішою, ніж вона є по своїй природі.

Тим не менше, замість того, щоб легалізувати і оподатковувати ці види діяльності, створюється ще більший зашморг для тих, хто займається іншою діяльністю, легальною і суспільно корисною. Можливо, Бродському, якщо він чесно хоче нагодувати пенсіонерів варто було б задуматися про легалізацію проституції, наркотиків, легалізацію азартних ігор не тільки для п'ятизіркових готелів. А щоб побачити елементарний економічний аналіз далеко ходити не треба, на його ж власному сайті приведені відповідні криві попиту і пропозиції і написано, що з них слідує.

Френк Шостак в притаманному йому доступному стилі показує, що насправді вимірюється за допомогою ВВП. Хороший початок для знайомства з австрійською критикою мейнстрімової макроекономіки.

Читати статтю повністю

Тягнибок вражаючи нелогічний.

В Інтернеті та й поза ним дуже широко обговорювалося інтерв’ю Юрія Андруховича УНІАН, де він сказав, що "Донбасу та Криму слід дати можливість самовизначитися". А вам не здається деколи, що нам таки слід розбігтися?

Ми не є сепаратистами. Ми вважаємо, що Україна є великою соборною незалежною державою. Ми вважаємо, що слід пам’ятати, що 1919 року, коли відбувалося об'єднання УНР на ЗУНР, площа території нашої держави була в 1,6 раза більша, ніж сучасна територія України. Люди, які мають ліберальні погляди на світ, є небезпечними у цьому контексті, бо вони не цінують територіальної цілісності. Ми маємо приклад, коли 3 лютого 2009 року саме ліберальний президент Ющенко із своїм оточенням допустили втрату територіальної цілісності.

По-перше, сепаратисти - це не ті, хто визнає право на сецесію (як кон'юнктурний зробив Андрухович). По-друге, яке відношення має ліберальні погляди до програного суду по розподілу шельфу?

Взагалі всі політики брехливі і непослідовні. Але Тягнибок - справжній діамант. На жаль, за таких міні-фюрерів завжди хтось буде голосувати. І ПР, яке його годує, колись може пожалкувати про це, так само як США жалкує, що підгодовувало Бен Ладена.

Цікаво про що це Тєрьохін?

Судячи зі змісту ПК, його автори входять до секти малоосвічених войовничих індивідуалістів.

Це хто там індивідуалісти, Азаров з Тігіпко? Чи невже Бродський? І які саме місця кодексу свідчать про чийсь там індивідуалізм? Чи може просто занадто довге перебування в БЮТ робить неможливим адекватне світосприйняття?

Один з найвідоміших монетарних теоретиків австрійської школи, автор "Грошей, банківського кредиту і економічних циклів" описує роль кредитного розширення у нинішній кризі та що має бути зроблено для виходу з неї.

Читати статтю повністю

Під повідомленням про те, що У Києві викрито бордель, який кришували чиновники? побачив ось такий коментар:"Давно пора их легализировать, обложить налогом, поставить под врачебный контроль. А у нас все дурью маются." З одного боку добре, що люди розуміють необхідність легалізації, але для лібертаріанця цього замало, в реальному житті нічого не зміниться. Яка різниця хто буде бігати за повіями - мент чи податківець. На жаль, ментовська криша просто зміниться на податкову. І на один легальний бордель ми отримаємо 4-5 нелегальних, як воно є у багатьох країнах Європи. Найгірше те, що це буде використано прихильниками заборони проституції, як аргумент про необхідність повернення до старої політики.

Для того, щоб позбавитись криміналізації проституції треба не просто легалізувати її, але також відмовитися від оподаткування чи іншого регулювання цієї сфери послуг( теж стосується наркотиків, алкоголю, порнографії та інше). Тільки так ми отримаємо справді суттєві зміни на краще.

Єхануров, мабуть, із усіх українських політиків найближче з усіх до лібертаріанських поглядів, ну принаймні, до класичного лібералізму. Його остання колонка на УП називається "Ми - рівні", тим не менше в ній йдеться не про егалітарну рівність, натомість він описує (хоча і дещо коряво) щось схоже на лібертаріанський принцип не-ініціації агресії (NAP):

Всі ми рівні, і тому думка кожного має право на існування і суспільну підтримку, якщо вона не заперечує та не обмежує волевиявлення іншої людини.

Далі він більш конкретно повторює цей же принцип:

Україна є невід'ємною частиною західної цивілізації, в якій, зазвичай, обмеженням чиєїсь свободи є лише свобода іншого.

Особисто мені важко погодитися з тим, що принцип, який він описує така вже невід'ємна частина західної цивілізації, але саме вже усвідомлення і погодження із цим принципом нетривіальна річ для українського політика.

Ще одна методологічна стаття. На цей раз порівняння економічного мейнстріму із австрійською школою. Автор на зрозумілих прикладах показує, в чому полягають принципові відмінності.

Читати статтю повністю

Знову радує міністерство аграрної політики з Присяжнюком.

МінАП визнало, що протекціоністська політика України на ринку м'яса в останні кілька років замість очікуваного зростання виробництва призвела до дефіциту.
...
Подолати дефіцит на внутрішньому ринку планувалося за рахунок протекціоністської політики держави - збільшення держдотацій у галузі та посилення контролю за імпортом.

Але насправді державна політика в цій сфері призвела до зворотного ефекту - дефіцит м'яса на внутрішньому ринку зріс, визнають в міністерстві.

Як і варто було очікувати. Поява додаткового виробництва в Україні не може відбутися, якщо просто не пускати сюди імпорт. Жодна мисляча людина не буде стверджувати, що якщо заборонити імпорт тайванської і китайської електроніки, то можна очікувати зростання виробництва електроніки в Україні. І справа навіть не в дотаціях. Дати грошей на морально і технологічне застаріле виробництво - не вирішення проблеми. Так, адресати будуть задоволені. Але що робити споживачам яких позбавили можливості купувати імпортний товар, та й ще оподаткували, щоб виплатити дотації фермерам. На жаль, після цього бюрократичний мозок може породити тільки одне пояснення провалу своєї політики - дотацій було замало.

В своїй Нобелівській лекцій Хеєк критикує сучасний стан економічної методології. І хоча його погляди помітно відрізняються від засад праксеології, яку розділяють представники мізесіанської гілки, лекція має бути цікавою для всіх тих, хто задається питанням, а що робили економісти весь цей час.

Читати статтю повністю